Реалізація державної політики у сфері культури є важливою умовою формування і функціонування в Україні соціальної правової держави відповідно до сучасних світових і європейських стандартів, утвердження в українському суспільстві засад гуманізму і демократії, збереження та подальшого розвитку культурного потенціалу району, відродження народної творчості, популяризації національних звичаїв та обрядів.

Культурне обслуговування населення району здійснюють 46 клубних закладів, в тому числі 1 районний будинок культури, 17 сільських будинків культури і 28 сільських клубів; централізована районна бібліотечна система у складі центральної районної бібліотеки та 40 бібліотек-філій; 4 дитячі школи мистецтв; 7 музеїв, 1 з яких має звання „народний”; 17 народних самодіяльних колективів та 2 зразкових.

А саме:

• народний інструментальний ансамбль „Рапсодія” – керівник Л.Дубенко;
• народний ансамбль пісні і танцю “Дружба” – художній керівник А.Іллар,  балетмейстер М.Мовнар, керівник оркестру М.Петрушевський;
• народний вокальний ансамбль “Ужанка” – керівник В.Голянич;
• народний ансамбль народної пісні “Цинторія”- керівник Е.Сівак;
• народний вокально-інструментальний ансамбль “Рідна пісня” – керівник С.Раховський;
• зразкова дитяча вокальна студія „Намисто” – керівники Сергій та Тетяна Раховські (ці колективи діють при районному будинку культури);
• народний вокальний ансамбль “Зустріч” клубу с.Чабанівка – керівник М.Желізняк:
• народний вокальний ансамбль “Джерело” будинку культури  с. Худльово – керівник В.Сентипал;
• народний ансамбль угорської народної пісні “Ружа” будинку культури  с. Тийглаш – керівник Ч.Сикора;
• народний ансамбль народного танцю “Ритм” будинку культури с. Есень – керівник Т.Сабов;
• народний чоловічий вокальний ансамбль “Бетяри” будинку культури  с. Сторожниця – керівник С.Рябець;
• народний вокально-хореографічний ансамбль “Словенка” дитячої школи мистецтв смт Середнє – керівник С.Симочко, балетмейстер О.Хижун;
• народний хор “Виноградар” будинку культури смт Середнє – керівник Л.Ленарт;
• народний театр будинку культури с. Р.Комарівці – керівник М.Гурніш;
• народний вокальний ансамбль „Оріховчанка” клубу с. Оріховиця - керівники Т.Раховська, С.Раховький;
• народний вокальний чоловічий ансамбль „Карпатські голоси” клубу    с. Оноківці - керівник Й.Черевко;
• народний вокальний ансамбль „Материнка” будинку культури   с. Кам’яниця -керівник Т.Раховська;
• народний фольклорний ансамбль „Газдині” будинку культури    с. Пацканьово -керівник М.Панько;
• зразковий дитячий хореографічний ансамбль „Потічок” будинку культури с. Кам’яниця  - керівник Л.Петрицька.

Діє 389 клубних формувань, з них для дітей і підлітків – 181: колективів художньої самодіяльності – 282, де задіяно 3105 учасники, з них для дітей і підлітків – 141, в яких учасників 1525 чол.; любительських об’єднань та клубів за інтересами – 97, в яких 1137 учасників,  10 – дискотек.

Районний організаційно-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи (РОМЦНТ і КОР) відділу культури здійснює організаційно-методичне керівництво діяльністю установ культури та мистецтва району, надає методичну і практичну допомогу в освоєнні нових форм методів роботи, вивчає й узагальнює передовий досвід роботи.

У районі традиційними стали фестивалі та свята, які були започатковані декілька років тому і прижилися по сьогоднішній день.

В грудні місяці, зазвичай, відбувається обласне свято під назвою „Словацький бетлегем”, яке організовує обласна культурно-освітня організація „Матіца Словенска” (голова - Й.Й.Гайніш). В рамках цього свята проводиться конкурс за трьома номінаціями: „Кращий словацький бетлегем”, „Кращий колектив словацьких колядників” та „Кращий колектив, що здійснює постановку театралізованої різдвяної сценки на словацькій мові”. В святі беруть участь колективи з різних місцевостей Закарпаття, де компактно проживають словаки.

Районний огляд-конкурс „Закарпатський Вертеп” проводиться на початку січня в районному будинку культури і збирає колядницькі колективи, вертепи та бетлегеми різних національностей, які проживають в нашому районі. Журі відбирає кращі колективи на обласний огляд-конкурс.

На базі будинку культури с. Кам’яниця відділ культури райдержадміністрації спільно з  відділом у справах молоді та спорту та управлінням соціального захисту населення проводить перший районний етап Всеукраїнського конкурсу-фестивалю „Таланти багатодітної родини”. В фестивалі беруть участь діти з багатодітних сімей району, які мають можливість розкрити свої таланти.

До Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва традиційно проводиться районне свято „Серце на долонях людям подаруй”, де відмічають та нагороджують кращих працівників культури району.

Обласний конкурс словацької народної пісні „Золотий соловей” проходить в травні місяці вже сімнадцять років поспіль. Засновником конкурсу є управління культури Закарпатської облдержадміністрації, відділ культури Ужгородської райдержадміністрації, Середнянська дитяча школа мистецтв та обласна культурно-освітня організація „Матіца Словенска” на Закарпатті (голова - Й.Й. Гайніш). Основними завданнями конкурсу традиційно є виявлення і підтримка юних талантів. Змагання проходить в трьох вікових категоріях дітей до 18років.

Обласний конкурс українського художнього слова ім. Івана Ірлявського „Моя весна” відбувається у травні-червні місяці в смт Середнє на базі дитячої школи мистецтв. Конкурс проводиться з метою виявлення та популяризації оригінальних за змістом і формою творів українських та закарпатських письменників і поетів, самобутніх авторів-виконавців, встановлення творчих контактів з представниками громадських  і культурних організацій та творчими спілками.

1 червня 2015 року в будинку культури села Кам’яниця започатковано районний фестиваль хореографічного мистецтва „Кришталевий черевичок”, присвячений Міжнародному дню захисту дітей. Фестиваль покликаний сприяти подальшому розвитку народного хореографічного мистецтва, відродженню і популяризації народних танців Закарпаття.

Районне свято закарпатської народної пісні „Коли собі заспіваю” проходить в липні-серпні місяці, започатковане працівниками культури с. Худльово. Свято по черзі проводиться у різних селах району і виконує місію відродження, збереження, популяризації народної пісні, народної творчості, обрядів, традицій, звичаїв.

Обласний фестиваль угорського народного мистецтва „Угорські візерунки” відбувається в серпні – жовтні місяці упродовж багатьох років у різних населених пунктах області, де компактно проживає угорське населення. На території Ужгородського району свято було проведено у селах Есень, В.Добронь, П.Комарівці.

Обласний фестиваль словацького народного мистецтва „Словенська веселіца” зазвичай збирає гостей у вересні місяці. Започаткували свято у           с. Сторожниця Ужгородського району і щороку передають естафету з району в район, де компактно проживає словацьке населення.

Районний фестиваль „Середнянське винобрання” проходить у вересні-жовтні місяці після збору винограду, в рамках свята Дня селища в смт Середнє. На свято запрошуються винороби району, які демонструють старовинні звичаї виготовлення вина.

Не менш успішний районний фестиваль „Добронська папріга” у с. Мала Добронь - закарпатській вотчині цієї диво-рослинии.

Урожай паприки у Доброні збирають наприкінці серпня на початку вересня, тож фестиваль проходить у вересні-жовтні місяці.

Неможливо оминути Тийглашське свято угорської народної пісні та музики, яке було започткаване у 2011 році з метою збереження угорського фольклору, народної пісні, музики, танців, передачі молодому поколінню традицій народу та його надбань. Вже традиційно воно проводиться кожного року в кінці вересня.

Закладами культури проводяться такі традиційні масові заходи як: Новорічні вечори, дитячі ранки, щедрування, колядки. Колядницькі колективи, бетлегеми 7-8 січня з привітаннями та побажаннями ходять вітаючи від хати до хати в кожному селі району. Вже традиційно діють колективи, які мають в своєму репертуарі десятки місцевих колядок. Програма  колядницьких груп цікава та різноманітна, як і звичаї в кожному селі.

З січня по травень в закладах культури району проходять огляди-конкурси колективів художньої самодіяльності та виставки робіт народних умільців.

Кращі колективи художньої самодіяльності сільських клубних закладів, приймають участь у районному творчому концерті-звіті.

В зв’язку з подіями на сході України постійно відбуваються  благодійні акції в підтримку бійців в АТО.

19 листопада 2015 урочисто відкрили в с. Оріховиця меморіальну дошку на честь Руслана Семчище, загиблого у зоні проведення антитерористичної операції на Сході України.

В цьому році почали відзначати на високому державному рівні День захисника України

Святкові концерти, розважальні програми, театралізовані свята проходять у всіх клубних закладах району з нагоди державних та професійних свят України, ювілейних дат: Дня Соборності України+, Св. Валентина, до Дня молоді та Дня Конституції України, До Дня Незалежності України та Дня державного прапора тощо.

Працівники культури району беруть активну участь в духовному житті краю. Разом з релігійними конфесіями до Великодніх свят проводять багато заходів, зокрема - „Хресна дорога”,  театралізоване дійство „Страждальна мати”.

Колективи художньої самодіяльності БК с. Тийглаш співпрацюють з католицькою та реформаторською громадами села. Упродовж року колективи беруть участь у заходах пам’яті сталінських репресій, які проходять  у дворі реформаторської церкви, у святкуванні свята Св.Іштвана, Різдва Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста в римо-католицькій церкві.

Методистами районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури щороку організовується районна виставка писанок та пасхальних серветок  „Писанковий дивосвіт”.

Ця ж виставка надалі експонується у фойє районної ради, де проводиться майстер-клас, представлена різна техніка виготовлення писанок, вишиті рушники, серветки, вироби з бісеру народних умільців Ужгородського району.

Працівники районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури представляють кращі роботи майстрів та народних умільців району на Міжнародній виставці-ярмарку „Тур’євроцентр – Закарпаття „ і туристичному фестивалі „Євро Карпати”, а також  на виставці до Дня Добросусідства, яка проходить на території пункту пропуску  „Малий Березний – Убля”.

Увійшло в практику проведення працівниками культури свят села, які включають в себе широку концертну програму, виставки робіт народних умільців, виставки квітів, спортивні змагання, конкурси, вечори молоді.

Упродовж року працівниками культури району приділяється належна увага роботі з людьми похилого віку та з людьми з обмеженими фізичними можливостями.

В міському територіальному центрі для одиноких і непрацездатних громадян дають концерти колективи художньої самодіяльності району. Для дітей з обмеженими фізичними можливостями проводяться новорічні дитячі ранки за підтримки управління праці та соціального захисту населення. Колективи художньої самодіяльності с.В.Добронь не забувають вітати зі святами мешканців будинку пристарілих „Рехоботх” і дитячого будинку милосердя „Добрий самаритянин”. Силами колективів художньої самодіяльності БК с.Тийглаш щорічно проводиться благодійний концерт для вихованців спеціалізованої школи-інтернат с.Часлівці.

Як бачимо, відділом культури райдержадміністрації приділяється належна увага розвитку культур національних меншин.

В районі діють 16 клубів та 16 бібліотек, які обслуговують угорське населення, 4 клуби і 4 бібліотеки, які обслуговують словацьке населення, 2 сільських будинки культури, які обслуговують ромське населення. В цих закладах працюють 61 аматорських колективів, в яких 725 учасників, в тому числі дитячих колективів – 24, в них учасників – 217:

угорських колективів – 53, учасників – 604;

у т. ч. дитячих –24, учасників – 217

словацьких колективів – 6, учасників – 101

ромських колективів – 2, учасників – 20

4 колективи художньої самодіяльності мають почесне звання “народний”.

При відділі культури діє кординаційна рада, на засіданнях якої обговорюються актуальні проблеми національних меншин, питання планування та проведення різнопланових заходів.

Установи культури підтримують зв’язки з національними культурними товариствами і разом з ними у тісній співдружності проводять різні культурно-мистецькі акції. Традиційними стали обласні свята і фестивалі угорської, словацької, ромської культури, виставки образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, в яких беруть участь офіційні делегації та мистецькі колективи із зарубіжніх країн. А кращі колективи району є постійними учасниками та гостями різноманітних фестивалів і свят в Угорщині, Словаччині, Румунії, Польщі та інших країнах зарубіжжя.

Систематично в районі проводяться виставки творів майстрів і народних умільців народного декоративно-прикладного мистецтва угорських, словацьких художників Ужгородщини.

З метою утвердження діалогу культур, підтримки і розвитку культурного розмаїття етносів Ужгородщини щорічно проводяться фестивалі національних культур, які сприяють підтримці громадських ініціатив, спрямованих на утвердження принципів міжнаціонального миру і злагоди, створенню умов для задоволення потреб національних меншин, відродженню та збереженню культурної спадщини, мови підвищення виконавської майстерності діючих мистецьких колективів.

До розгалуженої системи закладів культури Ужгородського району відносяться і 4 дитячі школи мистецтв в смт Середнє, с. Коритняни, Тарнівці, Мала Добронь, у яких навчається 145 учнів.

З метою задоволення потреб учнів із числа національних меншин в ДШМ створені виконавські колективи різних жанрів і форм, основу репертуару яких складає народна музична творчість відповідної культури. В класах практикується навчання грі на традиційних музичних інструментах: цитрі, цимбалах, скрипці. В системі ДШМ є певні напрацювання у міжнародному співробітництві. Мистецькі школи приймають участь у культурному житті Угорщини, Словаччини.

Діє в районі 7 музейних закладів: В.Добронський народний етнографічний музей, музей бойової слави смт Середнє, краєзнавчий музей  с. Великі Лази, Пацканівська хата–музей, історично-краєзнавчий музей с. Коритняни, Паладькомарівецький краєзнавчий музей, Гойдошський історичний музей.

Ці заклади гідно виконують місію збереження, вивчення пам’яток історичної, матеріальної та духовної культури, народного мистецтва і залучення громадян до національної історичної і культурної спадщини.

Відповідно до положень Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини у 2015 році відділом культури районної державної адміністрації створено комісію зі збору, обробки та складання орієнтовного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Ужгородського району.

Відповідними фахівцями розпочато роботу щодо формування списків, збереження та популяризації елементів нематеріальної культурної спадщини  району.

Фестивалі та свята Ужгородського району:

• районний огляд-конкурс „Закарпатський Вертеп” (м. Ужгород, районий будинок культури – січень);
• районний фестиваль „Таланти багатодітної родини” (с. Кам’яниця -березень);
• обласний конкурс читців-декламаторів українського художнього слова „Моя весна” імені Івана Ірлявського (смт. Середнє – травень);
• обласний конкурс словацької народної пісні „Золотий соловей” (смт Середнє – травень);
• районний фестиваль хореографічного мистецтва „Кришталевий черевичок” (с. Кам’яниця – червень, раз у два роки);
• районний фестиваль русинської пісні „Коли собі заспіваю“ (с. Худльово –липень-серпень);
• районний фестиваль „Добронська папріка” (с. М. Добронь – вересень);
• обласний фестиваль словацького народного мистецтва „Словенська веселіца” (с. Сторожниця – вересень).
• обласний фестиваль угорського народного мистецтва „Угорські візерунки” (с.Есень,В.Добронь,П.Комарівці – серпень-жовтень);
• районний фестиваль угорської народної пісні та музики (с. Тийглаш – вересень);
• районний фестиваль „Середнянське винобрання” (смт Середнє – вересень-жовтень);

Ужгородський район утворений 25 січня 1946 році. Як свідчать археологічні пам'ятки, відкриті за останню чверть століття, Ужгородський район в давнину був інтенсивно заселений, починаючи з давнього кам'яного віку і закінчуючи середньовіччям. Це характеризує його , як регіон особливих геополітичних можливостей.

Населення району багатонаціональне. Загальна кількість населення, що проживає в районі становить 66.4 тис.чол. (станом на 01.01.2006 р.), що складає –5,3 відс. від населення області.

Територія району займає 0,9 тис. кв. км, що складає 7 відс. від загальної площі області.

За адміністративно-територіальним поділом район нараховує 65 населених пунктів, із яких 64 сільські населені пункти, 1 селище міського типу. Всі населені пункти об'єднані в 1 селищну та 32 сільських рад.

Рельєф рівнинно - гірський. На території району розвідано родовища піску, глини, каменю, термальних, мінеральних, прісних вод, природного газу.

Сільськогосподарські угіддя займають площу-50,7 тис.га (станом на 01.01.2006 р.), в тому числі: рілля-30,2 тис.га, багаторічні насадження-3,1 тис.га, сіножаті-3,7 тис.га, пасовища-13,7 тис. га . 

Знаходиться в південно-західній частині Закарпатської області і безпосередньо межує на півночі з Перечинським, на сході – з Мукачівським, на південному сході – з Берегівським районами. На заході і півдні району проходять кордони зі Словаччиною та Угорщиною.

Раніше у складі Ужгородського району перебувало, а з 2004 року межує з ним місто Чоп – південно-західні “ворота” України. Через Чоп Україна пов'язана залізницею та автомобільною трасою міждержавного сполучення з Центральною та Південно-Східною Європою.  

У складі району є селище міського типу Середнє. Всього на Ужгородщині нараховується ще 66 населених пунктів. Діють 32 сільські та 1 селищна ради.

Територія району дорівнює майже 0,9 тис. кв. км.

Закарпаття - найзахідніший регіон України. Саме на цій, незначній за розмі-рами території, протягом сторіч зосереджувалися інтереси багатьох держав-них утворень.

"Ворота в Європу”, “Візитна картка України" - саме так називають Ужгородський район, адже тут починається наша Батьківщина. На теренах Закарпатської області Ужгородський район займає південно-західну частину нашої країни, та межує на півдні і заході з Угорщиною і Словаччиною. На території району знаходяться два міжнародні пункти пропуску, які відкривають дорогу до Європи.

На сході район межує з Берегівським і Мукачівським районами, а на півночі - з Перечинським районом. На північно-західній частині району розміщений обласний центр Закарпатської області - м. Ужгород

Територія району характеризується підвищеною сейсмічністю, а останні роки - паводками, які наносять значні збитки господарству.

Останнім часом частота високих паводків зростає внаслідок посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму . Тому одним з основних завдань органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є координація комплексу робіт, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, підвищення рівня захисту населення і території району від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникнення та реальної готовності до реагування на них.

На перспективу необхідно створити та втілити комплекс заходів із захисту від паводків. Це створення системи водосховищ, дамб та перекачуючих насосних станцій, які вже існують.

Залишається невирішеною до кінця проблема із прибиранням сміття у більшості населених пунктів. Сміттєзвалища потрібно створити, облаштувавши їх відповідно до вимог екологічної безпеки та санітарно-гігієнічних норм.

На теренах Закарпатської області України Ужгородський район займає південно-західну частину нашої країни. Район межує з півдня і заходу з Угорщиою і Словаччиною, зі сходу і південного сходу – з Берегівським, Мукачівським та півночі – з Перечинським районами. Через район протікають три річки – Тиса, Латориця, Уж, які приймають води десятка безіменних потічків і малих річок.

Щодо природно-географічних умов, то Ужгородський район у північній і східній частинах займає передгір'я останніх південних відрогів Карпат, так званого Вігорлато-Гутинського вулканічного хребта, який переходить у Потиську рівнину. Як свідчать археологічні пам'ятки, відкриті за останню чверть століття, Ужгородський район у давнину був густо заселений, починаючи з давнього кам'яного віку і закінчуючи Середньовіччям.

Пам'ятки давньокам'яного віку (200-11 тисяч років тому) були виявлені в Ужгороді на Радванській і Дайбовецькій гірках, у селах Горяни, Барвінок, Великі Лази, Глибоке, Дубрівка, Оноківці, Середнє. В ті далекі часи місця первісних поселень (стоянок) розташовувалися на останніх південних відрогах Карпат. На таких стоянках знайдено лише кам'яні знаряддя та заготовки (нуклеуси), ножеподібні пластини, різці, рубилоподібні знаряддя тощо.

Первісні людські колективи давнього кам'яного віку вели рухливий спосіб життя, займаючись мисливством і збиральництвом. В залежності від застосування того чи іншого способу виготовлення кам'яних знарядь праці, кам'яний вік поділяють на три великі доби: 1) палеоліт (давній кам'яний вік); 2) мезоліт (середній кам'яний вік); 3) неоліт (новий кам'яний вік). Кам'яний вік на теренах району поки що слабо вивчений. Пам'ятки мезоліту (середнього кам'яного віку) на Закарпатті, в тому числі й Ужгородському районі, виявлені археологами лише в 70-80-х роках XX ст. біля сіл Барвінок, Глибоке, Гута,

Кам'яниця, Невицьке, Солотвино, Середнє, датуються ХІ-УІІ тисячоліттям до н.е. Значні зміни у техніці обробки каменю в добу мезоліту спричинили появу замість великих рубаючих і колючих знарядь праці (макролітів) - малих (мікролітів). За формою вони нагадували трикутники, трапеції, сегменти, круглі скребачки, з до винайдення лука і стріли, завдяки яким полювання перетворилося в надійне джерело життя, але й зумовило швидке зменшення кількості тварин. Щоб поповнити щоденні запаси їжі, люди доби мезоліту змушені були зайнятись рибальством і збиральництвом.

Рухливий спосіб життя обумовив характер мезолітичних стоянок. Житла на них споруджувалися у вигляді куренів з дерева та гілок. Вони, як правило, розташовувались на берегах річок, потічків, невеликих озер, на окраїнах боліт. Кілька таких стоянок виявлено на правому березі Ужа в районі с. Кам'яниця.

На зміну мезоліту прийшов неоліт (новий кам'яний вік), що продовжувався у межах 5100-3700 рр. до н.е. На неоліт припадає перехід людства від присвоювальних форм господарства (полювання, рибальство, збиральництво) до відтворювальних форм – скотарства і землеробства. Скотарство виникло з полювання, землеробство – із збиральництва. Скотарство і землеробство, доповнені рибальством, мисливством, створили необхідні умови для тривалої осідлості і заснування довготривалих поселень. Саме в цьому полягає історична роль новокам'яної доби.

Нові форми господарської діяльності людей неоліту сприяли появі нових зразків кам'яних знарядь праці, виникненню гончарства, плетіння і ткацтва. Значно розвинулася техніка обробітку кам'яних знарядь праці, а саме: різання, свердління, шліфування.

Окрім появи нових зразків кам'яних знарядь праці, плетіння і ткацтва, найхарактернішим і загальнокультурним надбанням доби неоліту був винахід глиняного посуду (кераміки). Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, який створила людина. Посуд виготовлявся ручним способом. Більшість неолітичного посуду прикрашалась врізним і розписним орнаментом (чорна, червона, вишнева фарби). За характером форми, орнаменту посуду археологи визначають окремі групи неолітичного населення або його культури.

В добу неоліту виникають довготривалі поселення в рівнинній місцевості краю. Серед них поселення, відкриті біля сучасних сіл Велика Добронь, Малі Геївці, Паладь-Комарівці, Тарнівці, Холмці, Холмок, Середнє, мікрорайон уУжгорода Дравці та ін. Природньо, заселення рівнини повністю відповідало новим задіяним формам економічного життя землеробству і скотарству. На поселеннях, які піддавалися розкопкам, виявлено, як правило, товстий культурний шар, землянкові і напівземлянкові житла, господарські ями, велику кількість уламків від ліпного посуду, кам'яні шліфовані сокири, тесла, мотики, прясла для веретен та конуси від примітивних ткацьких верстатів.

Знахідки жіночих глиняних статуеток зі схематичним або реалістичним зображенням жіночої фігури нагадують, що тодішнє населення краю жило матріархальними родовими колективами. Культ жінки-матері був пов'язаний із першорядною роллю, яку вона відігравала в господарському та суспільному житті людей новокам'яної доби.

Подальший розвиток життя тогочасних мешканців нинішнього Ужгородського району проходив у мідному віці (3600-2000/1900 р.р. до н.е.). Характерною особливістю мідного віку було те, що поряд із кам'яними співіснували знаряддя, виготовлені з першого металу – міді. З неї виготовляли знаряддя праці, зброю, прикраси (сокири, чекано-молоти, ножі, наконечники списів, кинджали, шила, рибальські гачки тощо). На жаль, пам'яток мідного віку на території району поки що виявлено мало. Це поселення у могильнику, виявленому у Великих Лазах, поселення в Малих Геївцях, Малій Доброні та Підгорбі. Отримані з них матеріали свідчать про подальші успіхи в землеробстві, скотарстві, обробітку каменю, металургії міді, гончарній і ткацькій справах.

З мідного віку розвинувся бронзовий вік (1900-800 р.р. до н.е.). Бронза була першим металом, штучно створеним людиною. Вона була твердішою і тому більш придатною для виготовлення знарядь праці і зброї. Крім того, мідь плавилась при температурі 1083°, а сплави бронзи при температурі 700-900°, яку можна було отримати в примітивних печах-горнах.

Бронзові речі виготовлялися технікою лиття. Розплавлений метал ллячками розливали в глиняні або кам'яні формочки. З бронзи виливали сокири, долота, серпи, ножі, шила, кинджали, бойові сокири, вістря списів, мечі, браслети, персні, підвіски, котли та інші побутові предмети.

Набір таких бронзових речей було знайдено в Глибокому, Лінцях, Малій Доброні, Великих Геївцях, Середньому, Ужгороді та ін.

За останні два десятиріччя виявлено також поселення бронзового віку в Баранинцях, Пацканьові, Холмоку, Часлівцях. Ці поселення належать до доби середнього і пізнього бронзового віку (ХVІ – ІХ ст. до н.е.). Найбільш відомими культурами бронзового віку на території краю, які припадають на вказаний період, є Станівська культура і культура Ґава. До Станівської культури належить могильник, виявлений у 30-х роках XX століття в с. Холмці. Це був тілопальний могильник, де останки кремації знаходились у горщиках-урнах і заривались в неглибокі ямки.

Бронзовий вік змінив залізний вік, який вчені поділяють на ранній (гальштатський) – XI – VI ст. до н.е. та пізній (латенський) – V – І ст. до н.е.

Хоч люди Близького Сходу з залізом були знайомі ще в мідному віці (метеоритне залізо), але через його високу температуру плавлення (1570°), якої досягати тоді ще не вміли, залізо почало витісняти бронзу лише тоді, коли вони навчилися виготовляти залізо із руди. Залізні і болотні руди в природі зустрічаються досить часто, на відміну від міді, олова, цинку, миш'яку та інших компонентів бронзи.

В давнину залізо добували так званим сиродутним способом у спеціальних печах-горнах, у які нагнітали сире повітря. Після закінчення плавлення отримували тістоподібну крицю, з якої в кузнях виготовляли різноманітні знаряддя праці, зброю, прикраси.

Залізний вік у Закарпатті, в тому числі й Ужгородському районі, настав в VIII – VІІ ст, до н.е., а найвищого розвитку досяг у V – I ст. до н.е. Цей період представлений поселеннями, городищами, могильниками. Поселення залізного віку виявлені в Малих Геївцях, Оноківцях, Оріховиці, Сторожниці, Тарнівцях, Середньому. Городища стали відомими в Ужгороді (Замкова гора), Горянах, Невицькому (курганний могильник).

Застосування залізних знарядь праці, які в порівнянні з бронзовими були набагато дешевшими і того ж продуктивнішими, сприяло швидкому розвитку землеробства, ремесла, підвищенню добробуту населення. Використовуючи залізну сокиру, люди вирубували під посіви нові лісові ділянки. В межах району росли значні площі дубових лісів. Завдяки застосуванню наральника стало южливим використовувати для обробітку землі тяглову силу.

Ранній залізний вік у Закарпатті представлений так званою куштановицькою культурою (назва походить від с. Куштановиці Мукачівського району), яка датується VI – IV ст. до н.е. Курганний могильник Куштановицької культури був виявлений у Невицькому. Тут під курганним насипом було поховано 17 небіжчиків, про що свідчать посудини-урни з останками кремації. Біля кожної урни, як правило, знаходилося по кілька приставлених посудин, очевидно, з їжею. Серед речових знахідок ножі, залізні вудила, срібна підвіска, пастові намистини, бронзова застібка та ін. Невицький курган датується кінцем VI – початком V ст.до н.е.

Пізній залізний вік або латен (V – І ст. до н.е.) на території району представлений поселеннями в Середньому, Тарнівцях, Ратівцях (уроч. Човкаш). Найвищого розвитку латенська культура в Закарпатті досягла в П-І ст. до н.е., коли залізо широко і надійно ввійшло в усі сфери економічного життя населення.

В першій половині І тисячоліття внаслідок завоювань Римської імперії в Карпатській улоговині населення краю, в тому числі й Ужгородського району, опинилося в безпосередній близькості від її кордонів. Вплив римської провінційної культури, поява сарматів, вандалів, піднесення даків сприяли виникненню на території Закарпаття нової культури – карпатських курганів (ІІ – ІV ст.). Наприкінці II – на початку III ст. в місцеве етнічне середовище вторгаються племена носіїв пшеворської культури, що проживали на території нинішньої південної Польщі. Сліди пшеворських племен засвідчені в Холмоку, Горянах, Великій Доброні.

Сьогодні на теренах району відомо більше десяти поселень першої половини І тисячоліття. Вони частково досліджувалися в селах Батфа, Велика Добронь, Галоч, Довге Поле, Дубрівка, Коритняни, Малі Геївці, Паладь-Комарівці, Пацканьово, Підгорб, Сюрте, Холмок, Ратовці. Дослідження вчених свідчать про дальший розвиток економічного життя в краї. Поряд із землеробством і скотарством, високого рівня досягли ремесла: залізоробне, ковальське, гончарне, деревообробне. В побут увійшла кераміка, виготовлена на гончарному крузі, обпалена в гончарних горнах. Знахідки римських монет та ювелірних виробів (Малі Селменці) свідчать про жваві торговельно-обмінні відносини між населенням краю та римськими провінціями Паннонія і Дакія.

Під час розкопок поселення в Ратовцях було відкрито унікальний колодязь. Його ствол опускався на глибину 4,54 м. У нижній розширеній частині був споруджений квадратної форми дубовий зруб (довжиною 0,7 м). Стіни ствола з метою запобігання обвалу були обшиті дерев'яними прутами. Горщики і фрагменти від них свідчать про те, що користувалися колодязем у другій половині ІV століття.

Переважна більшість об'єктів на Ратовецькому поселенні датується ПІ – IV ст. Тут розкопані напівземлянкові й наземні житла, господарські ями, ліпна і гончарна кераміка зі штампованим орнаментом, сліди залізоробної справи. Появу перших слов'янських груп на Ужгородщині, що датується кінцем V ст., підтверджує виявлена на поселенні кераміка празького типу.

В середині І тисячоліття у "велике переселення народів" включаються давні слов'яни, які жили між Дніпром і Віслою. Просуванню слов'ян на Балкани та Карпатську улоговину, що відбувалося до V ст., немалою мірою сприяло гуннське, готське та аварське вторгнення в Центральну Європу.

Найраніші пам'ятки давніх слов'ян (поселення і могильники), що датуються VI ст., на території Ужгородського району були виявлені в Галочі, Холмоку, Ужгороді. Слов'янські поселення другого етапу – VІІ – ІХ ст., на теренах району кількісно збільшуються. Вони відомі на прикладі Великих Лазів, Великих Геївців, Великої Доброні, Глибокого, Кам'яниці, Коритнян, Малих Селменців, Павлова, Паладь-Комарівців, Сторожниці та ін.

В Галочі (урочище Біле Поле) вперше на території краю було виявлено напівземлянкові житла з печами-кам'янками давніх слов'ян. Тут же зібрано значну колекцію фрагментів ліпного посуду так званого празького типу, що датується VI ст.

У 896 році в Карпатську улоговину вторгаються угорські (мадярські) племена, головна частина яких проходить через Верецький перевал і осідає в степовій зоні Тисо-Дунайської котловини. Консолідація мадярських племен стала основою для утворення Угорської ранньофеодальної держави, очоленої першим королем Іштваном І (1000-1038 р.р.). Починаючи з ХІ-ХІІ ст., мадяри поступово заселяють Притисянську рівнину. В ХІІ – ХIV ст. виникає ряд мадярських сіл на теренах сучасного Ужгородського району, таких як Велика Добронь, Великі Геївці, Паладь-Комарівці, Галоч, Сюрте та ін. В результаті адміністративної реформи поселення на території сучасного Ужгородського району увійшли до комітату Унґ.

Зі смертю Бейли III в 1301 році угорський престол перейшов від королівського роду Арпадів до роду Анжу. Розпочалася міжусобна війна між непокірною верхівкою на чолі з палатином Омодеєм та королем Карлом Робертом, яка закінчилася перемогою короля. Карл Роберт за підтримку і участь у війні нагородив Яноша Друґета, вихідця з Італії, великими землеволодіннями, відібраними від заколотників, в тому числі і від Унгського наджупана Петра, сина Петуні. В 1312 році Янош Друґет отримав землеволодіння в комітаті Унґ і заснував горянсько-гуменянську гілку Другетів, якій до 1691 року належало Ужгородсько-Невицьке панство.

Через те, що Другети отримали значну частину своїх маєтків у слабозаселеній гірській місцевості, був застосований розповсюджений у середньовіччі спосіб заселення на так званому німецькому (волоському) праві. Відтак землевласник домовлявся з відповідальною особою – шолтейсом (scultetus, schulce) – про вербування за привілеї серед кочівників-пастухів чи бідних землеробів нових поселенців. Вони селилися на порожніх незаселених землях і були звільнені від будь-яких повинностей на 6-8-12 років. Лише після закінчення строку пільг підлягали виконанню повинностей. Шолтейси отримували повний наділ, за який не несли жодних повинностей. Згодом, як правило, вони ставали сільськими старостами (біровами), очолюючи своєрідне самоуправління з деякими юридичними правами.

Від другої половини XVI ст. важливе місце у економічному становищі населення Ужгородського району посідають урбарії. В урбаріях на основі перепису зібрані дані про кількість кріпаків (залежних селян), їх повинності і майновий стан. В 1671 році в комітаті Унґ замість двох крайн з'явилося три: верховинська, турянська і унгська. Верховинська крайна включала нинішній Великоберезнянський; Турянська – Перечинський; Унгська – Ужгородський райони.

Останні з Другетів увійшли в історію як благодійники, бо своїх підданих звільняли від кріпацтва, а багатьом дарували маєтки, . Однак вони через свою прихильність до Габсбургів у 1679 році, під час вторгнення трансильванського війська Імре Текелі поплатилися знищенням своїх процвітаючих маєтків.

Саме за таких обставин володіння Ужгородсько-Невицьким панством у 1691 році перейшло до графа Міклоша Берчені. Він після одруження на останній із родини Другетів по жіночій лінії Христині Друґет став володарем панства. Але Міклош Берчені не спромігся виправити важкий економічний стан маєтностей, навпаки, він став набагато гіршим. У 1701 році Міклоша Берчені призначено головнокомандувачем військами у визвольній війні угорського народу проти панування австрійських імператорів Габсбургів, яку очолював Ференца II Ракоці. Війна знову прокотилася по селах Ужгородсько-Невицького панства.

Після Сатмарського миру 1711 року всі володіння графа Міклоша Берчені були конфісковані на користь австрійської казни. Нові господарі, для яких край був чужим і незрозумілим, позбавили селян тих прав і привілеїв, якими їх обдарували Другети.

У XVIII ст. у країні наростали сили, які вимагали відміни кріпосного права. Вони породили реформи Марії Терезії та Йосифа П. Австрійська імператорка Марія Терезія (1740-1780 рр.) в 1767 р. видає патент про проведення урбаріальної реформи. Реформа передбачала заборону Кріпак, який володів цілим наділом, повинен був відпрацювати на панських землях 52 дні в році з тяглом або 112 без тяглової сили. Були регламентовані розміри грошової, натуральної та інших повинностей; гарантувалося право вільного переходу; встановлювалися мінімальні розміри селянських наділів у різних частинах країни; обмежувалась сфера панського суду.

Урбаріальна реформа мала ряд негативних наслідків для селян-кріпаків. Вона узаконила раніше захоплені поміщиками землі і дала можливість привласнювати общинні пасовища, ліси. До того ж точна фіксація селянських наділів і повинностей у подальшому стала невигідною для селян.

Таким чином, урбаріальна реформа 1767 року в підсумку обернулась проти майнового стану селянства, розорення і збіднення яких із часом ще більше посилилось.

Згідно з терезіянським урбарієм, який в Унгському комітаті вступив у силу 1 травня 1773 року, залежні селяни Ужгородського коморного панства в 90-х роках XVIII ст. повинні були псплачувати фіксовані грошові і натуральні податки. Кожний селянин-кріпак, який володів портою (земельним наділом), платив за будинок один золотий, сплачуючи його у два терміни, – на св. Юрія та св. Михайла.

Крім виконання селянами звичайних повинностей, землевласники вимагали від них і незвичайних. Серед останніх були: заготівля дров, податок на церкву та ін. Наприклад, загальний річний прибуток Ужгородсько-Невицького панства Другетів у 1671 році становив 5492 флоренів 91 динар.

Набагато радикальнішою була доба правління Йосифа ІІ (1780-1790 р.р.). Після подорожі Йосифа ІІ в червні 1770 року по Закарпаттю і Східній Словаччині в ранзі наступника престолу повага селянства до його особи значно зросла і у відповідь на це в 1781 році Йосиф ІІ видав патент про відміну кріпосного права , яке найбільш допікало селянству.

В Угорському королівстві відміна кріпосного права була проголошена 22 серпня 1785 року, але ця акція була проведена лише на папері. Угорська шляхта не захотіла втрачати завойовані нею права, отож її представники в парламенті затіяли довгі дискусії з питань реформи. На сеймі 1789 року великі землевласники категорично виступили проти відміни кріпосного права. Таким чином в Угорщині, на відміну від Австрії, все залишилося по-старому.

Важливим наслідком угорської революції 1848-1849 рр. була відміна кріпацтва. У 1867 році внаслідок революційних подій та буржуазних реформ замість абсолютистської імперії утворилася Австро-Угорська дуалістична конституційна монархія. Вона проіснувала до жовтня 1918 року, коли розпалася. На руїнах Австро-Угорської монархії утворилися ряд незалежних держав: Австрія, Угорщина, Польща, Югославія і Чехословаччина. Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь увійшло до складу Чехословацької Республіки згідно з Сен-Жерменським договором від 10 вересня 1919 року.

На Підкарпатській Русі за новим адміністративним поділом було утворено 13 округів, у тому числі й Ужгородський. Згідно з Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року частина Ужгородського району з м. Ужгород відійшли до гортіївської Угорщини. Після збройного захоплення Карпатської України, що виникла на уламках ЧСР наприкінці березня 1939 року, вся територія краю опинилася у складі профашистського режиму Угорщини (березень 1939 р. – жовтень 1944 р.).

Наприкінці жовтня 1944 року війська 4-го Українського фронту з боями ввійшли в Закарпаття. За змовою між Чехословацькою Республікою і СРСР від 29 червня 1945 року Закарпатська Україна (так тоді називався край) – невід'ємна частина Радянської України, а з 1991 року – незалежної України.

Ужгородський район утворений 25 січня 1946 року.
Землі району, найперше околиці Середнього, славляться виноградниками європейських сортів, з яких майстри-винороби виготовляють високоякісні вина та коньяки. На міжнародних виставках-конкурсах вироби середнянців багато разів нагороджувалися золотими та срібними медалями якості.

У Середньому добре зберігся винний підвал початку XVI ст. – свідок давнього виноробного промислу жителів південних відрогів Карпат. Будівля і нині використовується за призначенням.

Кам’яну фортифікаційну архітектуру 12-14 ст. на Ужгородщині репрезентують Середнянський та Невицький (збереглися частково) замки.

У 1872 році була збудована перша залізниця – від Чопа до Ужгорода, 
в 1878 році – від Чопа до Мукачева, в 1894 році – від Ужгорода до Рахова та від Ужгорода до Великого Березного.

29 жовтня 1944 року частини трьох дивізій (8-ї, 138-ї та 237-ї) 17-го корпусу ІV Українського фронту остаточно вибили підрозділи окупаційних угорських військ із Чопа. Цього ж дня в район було повністю звільнено від фашистських загарбників.

У березні 1946 року 17 бідняцьких господарств с. Яворова (тепер Есень) Ужгородського округу об’єдналися в перший колгосп області (ім. Хрущова).

В 1946 році в с. Середнє було створено перший садовинрадгосп, а в 1947 році цей населений пункт набув адміністративного статусу “селище міського типу”.

Після проголошення незалежності України Ужгородський район, який розташований на крайньому заході України, на самому прикордонні, бере активну участь у розбудові молодої демократичної держави та налагодженні добросусідських відносин із країнами Європи. Поштовхом для прискорення цих процесів стало створення в 1998 році спеціальної економічної зони “Закарпаття”, яка стимулює залучення іноземних інвестицій у розвиток високотехнологічного виробництва.

Радий вітати вас на веб-сторінці одного з найбільших за територією та економічно найрозвиненіших районів Закарпаття –Ужгородського. Пропоную вам ознайомитися з його можливостями у багатьох сферах, знайти потрібну інформацію, налагодити контакти з потрібними людьми, органами державної влади чи громадськими організаціями, підприємствами, культурними і освітніми закладами.

На початку цього ознайомлення дозвольте коротко охарактеризувати наш район. Розташований на стику кордонів трьох країн: України, Словаччини та Угорщини — Ужгородський район цілком справедливо називають «воротами в Європу, візитною карткою України!». Тут починається наша Батьківщина. На території району знаходяться міжнародні пункти пропуску, шляхи автомобільного та залізничного сполучення, важливі для всієї Європи. Вигідне геополітичне розташування району дає можливість активно залучати іноземні інвестиції в економіку Закарпаття, впроваджувати інвестиційні проекти. В прикордонній зоні розвинута виробнича інфраструктура. 

В районі в мирі та злагоді мешкають представники багатьох національностей, які є носіями ідей дружби, добросусідських взаємин. Найчисельнішими етносами, поряд із українським, є угорський, словацький, російський. Це дозволяє цілеспрямовано розвивати пратнерські контакти з сусідніми країнами, сприяє кращому взаєморозумінню, співпраці на ниві культурного та духовного розвитку.

Сьогодні далеко не весь потенціал, який має Ужгородський район, втілено в життя. Тож його люди невтомно трудяться над тим, щоб підвищувався рівень добробуту, повніше задовольнялися культурні запити, поліпшувалося побутове обслуговування, життя в усіх сферах ставало кращим.

Усі ми живемо вірою у кращий завтрашній день. Тож бажаємо вам щастя, радості, добра та благодаті. Нехай мир, злагода, милосердя, надія будуть повсякчасними вашими супутниками.

УКРАЇНА

УЖГОРОДСЬКА РАЙОННА РАДА

ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ

Двадцята сесія восьмого скликання

Р І Ш Е Н Н Я

вiд 18.08.2023 року №293

             м.Ужгород

Про затвердження розпорядження голови

районної ради від 09.08.2023 №30/о

Відповідно до статей 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483, враховуючи рішення районної ради вiд 30.06.2023 року №288 «Про намір передачі в оренду вбудованих нежитлових приміщень поз. 19, поз. 20 та поз. 21 загальною площею 34,2 м², що розташовані на другому поверсі за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 10»та рекомендації постійних комісій, з метою укладеннядоговору оренди майна з переможцем аукціону, районна рада вирішила:

1. Затвердити розпорядження голови районної ради від 09.08.2023 №30/о (додається).

2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань комунальної власності, майна та соціального розвитку територій (Комарницький В.В.).

Голова ради                                                                                                                                              Юрій ФРІНЦКО

У К Р А Ї Н А

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

голови Ужгородської районної ради

Закарпатської області

від 08.08.2023 № 29/о

м. Ужгород

Про скликання двадцятої сесії

районної ради VIII скликання

              Відповідно до статті 46, частини сьомої статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 9 Регламенту роботи районної ради VIII скликання, скликати двадцяту сесію районної ради VIII скликання 18 серпня 2023 року, в приміщенні сесійної зали районної ради о 10:00 годині, з наступним порядком денним:

1. Про визнання повноважень депутата Ужгородської районної ради VIII скликання ІванаБРУЖЕНЯКА.

2. Про внесення змін до рішення районної ради від 20 грудня 2022 року №250 «Про районний бюджет на 2023 рік» (зі змінами від 17.02.23 р., 09.06.2023 р.)     0731220000

код бюджету)

3.Про затвердження протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20230705-64229, сформованого 27.07.2023.

4. Різне.

Голова ради                                                                                 Юрій ФРІНЦКО